я не хочу тебе втішати. бути пластирем, бинтом, знеболювальним, отрутою, за нездіяне горе спокутою, від дощу і від снігу шатами, від самотніх ночей втомою, у порожніх очах втратами. не хочу я не хочу твого подиву. миттю бути твого супротиву від буденного до священного, на дрібницю сумнівом змеленим. бути всім та в усьому згодною в ліжку, білим цнотливо встеленим та під страху тонкою ковдрою. не хочу хочу знати що я – вибір твій, твоя пристрасть, твоє зарево на якому всі маски спалено і ту фальш, що між нами мали ми. світ наш чистий, росою вимитий, перемінні постали сталими і минулого щезли привиди. так хочу #EnlitePoetry

я не одразу вивчила твоє обличчя. в пам'яті воно ставало ближче поступово, як кожне твоє слово - тихішим, а погляд пильніше вихоплював мову вій та зіниць. темні провалля бійниць муру між нами ховали тривогу та страх. читати по губах я вчусь, хоч бачу лиш сяючий образ #EnlitePoetry

як все складно і просто водночас коли всесвіт вміщається в очі і крізь погляд запрошує в вічність де все стале постало незвичним та до щему, до болю знайомим наче спогад майбутнього злому й воскресіння. дивно бачити синє склепіння небес так наче не бачив раніше. дивитись і бачити більше ніж дозволяли до цього очі, батьки, знайомі, охочі порадити та застерегти тебе від усього що прагнеш ти й чому ти радієш. сонце долонями грієш й поволі стаєш ним сам #EnlitePoetry